Сцинтиграфiя печiнки

СЦИНТИГРАФІЯ ПЕЧІНКИ - проводиться в статичному і динамічному режимах. У статичному режимі визначається функціональна активність клітин ретикулоендотеліальної системи (РЕС) печінки, в динамічному - функціональний стан гепатобіліарної системи. Застосовується дві групи радіофармпрепаратів (РФП): для дослідження РЕС печінки – колоїдні розчини на основі 99mTc; для дослідження гепатобіліарної сполуки на основі імідодиоцтової кислоти 99mTc-ХІДА, мезида.

 

ГЕПАТОСЦИНТИГРАФІЯ - це методика візуалізації печінки сцинтиграфічним методом на гамма-камері з метою визначення функціональної активності і кількості функціонуючої паренхіми при використанні колоїдних РФП.

99mTc-колоїд вводять внутрішньовенно активністю 2 МБк/кг. Методика дозволяє визначити функціональну активність ретикулоендотеліальних клітин. Механізм накопичення РФП в таких клітинах – фагоцитоз. Гепатосцинтиграфію проводять через 0,5-1 годину після введення РФП. Планарну гепатосцинтиграфію виконують в трьох стандартних проекціях: передній, задній і правій боковій.


Показання до гепатосцинтиграфії:

- гепатомегалія або спленомегалія;

- гепатити з ризиком переходу в цироз;

- цироз печінки;

- пухлини (первинні і вторинні);

- підозра на наявність ехінококової або іншої кісти, абсцесу печінки;

- динамічний контроль за станом печінки після хірургічних втручань;

- лимфогранулематоз із спленомегалією для уточнення стадії захворювання;

- диференціальна топічна діагностика прилеглої до печінки пухлини черевної порожнини;

- релаксація правого куполу діафрагми.


Для розрахунку параметрів функціональної здатності печінки використовують передню проекцію. Основні параметри планарної сцинтиграфії – топографія печінки, її форма, розміри, накопичення і розподіл РФП по загальноприйнятій градації: рівномірний, нерівномірний (дифузний, вогнищевий). У нормі розподіл колоїду в печінці рівномірний. Дуже важливим параметром гепатосцинтиграфії є фіксація РФП у системі печінка-селезінка, яка в нормі складає 95%-5%. Збільшення накопичення РФП в селезінці вказує на печінкову недостатність і наявність ознак портальної гіпертензії.

 

Сцинтиграфічна анатомія печінки.


У прямій проекції нормальна печінка має вигляд великого трикутника, з гіпотенузою, яка співпадає із правою реберною дугою. Верхня межа печінки випукла, розташована на рівні 5 ребра. На  сцинтиграмі чітко візуалізується права і ліва долі, поглиблення зверху відповідає серцевій вирізці, виїмка по нижньому контуру - ямці жовчного міхура. Латеральний край печінки рівний. Інтенсивність зображення печінки: максимальна у центрі правої долі(оскільки тут більший об'єм печінкової маси)  з поступовим зниженням до периферії. У лівій долі інтенсивність зображення на 30% менша, ніж в правій. Характер розподілу РФП в печінці відносно-рівномірний у всіх відділах. У боковій проекції форма печінки - неправильний овал або ромб. У задній проекції ліва доля екранується хребтом, тому печінка представлена більшою мірою правою долею. У селезінці включення препарату в передній проекції не відбувається (окрім спленомегалії) і лише в задній проекції може виявлятися її зображення, оскільки в цій проекції вона розташовується ближче до детектора. Розміри селезінки і ступінь накопичення в ній РФП необхідно оцінювати в прямій передньої проекції. 

 


Існує 4 градації фіксації РФП в селезінці:


1 – селезінка на сцинтиграмі не візуалізується, накопичення РФП дорівнює або менше 5% (0);

2 – селезінка помітна на сцинтиграмі, можна визначити її форму і розміри, накопичення РФП від 10 до 15% (1);

3 – селезінка добре візуалізується, збільшена в розмірах, накопичення РФП від 20 до 40% (2);

4 – селезінка захоплює більше РФП ніж печінка, значно збільшена в розмірах, накопичення РФП більше 50% (3).


Градаціi:

1 - зустрічається при хронічному гепатиті; 

2 – при гепатиті з виходом в цироз печінки; 

3 - характерна для цирозу печінки.


Іншим важливим моментом є фіксація РФП у кістковому мозку. Існує 2 градації – накопичення немає (0) і накопичення є (1). Висока фіксація РФП у кістковому мозку характеризує значно виражену портальну гіпертензію і характерна для цирозу печінки.

Залежно від конституції і віку, допускається виступ края печінки із під краї правої реберної дуги до 1,5 см. Патологічні утворення, які накопичують РФП сильніше, ніж нормальна тканина печінки, обумовлюють появу на сцинтиграмі ділянки підвищеної інтенсивності (гарячі вогнища). Більшість пухлин, а також кісти і абсцеси виявляються як ділянки зниженої інтенсивності («холодні» вогнища). Характерними сцинтиграфічними ознаками пухлин є: деформація органу, інколи збільшені розміри і нечіткі контури, вогнищево-нерівномірний розподіл РФП з наявністю «холодних» зон. У правій долі можна визначити вогнища деструкції печінкової тканини розміром від 3 см, в лівій - від 2 см. 

 

 

 

 

У хворих з хронічним гепатитом, жировою дистрофією печінки визначається збільшення органу і зниження контрастності однієї з долей, а також нечіткість меж печінки, інколи - помірне підвищення включення РФП в селезінку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При цирозі, що протікає з синдромом портальної гіпертензії і збільшенням селезінки, спостерігається зменшення розмірів і деформація контурів печінки із зниженою контрастністю і значним накопиченням РФП в селезінці, червоному кістковому мозку (хребет, кістки тазу). У разі важкого порушення кровообігу з вираженими застійними змінами в печінці значно збільшено зображення всього органу з явним дифузно- і вогнищево-нерівномірним розподілом препарату.

 



 

 

 

ОФЕКТ печінки з 99mTc-колоїдом.

Це методика візуалізації печінки сцинтиграфічим методом на однофотонному емісійному томографі з метою визначення особливостей пошарового розподілу колоїдних РФП. ОФЕКТ печінки дозволяє провести томографічне дослідження і пошарово оцінити розподіл РФП в трьох взаємно перпендикулярних проекціях.

 

 

 

 

Показання до ОФЕКТ такі ж самі як для планарної сцинтиграфії. ОФЕКТ проводять після статичного дослідження. На відміну від планарної сцинтиграфії, де детектори гамма-камери лишаються нерухомими при проведенні дослідження, при ОФЕКТ детектори здійснюють повний оберт навкола тіла хворого на рівні печінки. Подальша комп'ютерна реконструкція зображень дозволяє аналізувати дані в трьох взаємно перпендикулярних проекціях: сагітальній, фронтальній і аксіальній.

 



 

 

 

 

 

ГЕПАТОБІЛІСЦИНТІГРАФІЯ

Це методика візуалізації печінки сцинтиграфічним методом на гамма-камері з метою визначення функціональної активності гепатоцитів і біліарної системи за допомогою РФП на основі імідодиоцтової кислоти. Дослідження проводиться натщесерце.

 

Показання до гепатобілісцинтиграфії:

порушення функції гепатобіліарної системи;

оцінка  загального і печінкового кровообігів;

оцінка функціональної здатності паренхіми;

оцінка концентраційної і скоротливої здатності жовчного міхура.


99mTc-ХІДА (мезида) вводиться внутрішньовенно активністю 0,5 МБк/кг після укладання хворого. Пацієнт укладається на спину під детектором гамма-камери, який встановлюється максимально близько до поверхні тіла, щоб в полі зору детектора потрапила вся печінка і частка кишечника. Дослідження починається відразу ж після введення РФП і продовжується 60 хвилин. Одночасно з введенням РФП включаються реєструючі системи. На 30-ій хвилині дослідження хворому дають жовчогінний сніданок (2 сирих курячих жовтка).

Нормальні гепатоцити швидко захоплюють препарат із крові і экскретують його з жовчю. Механізм накопичення РФП – активний транспорт. Проходження РФП через гепатоцит в нормі займає 2-3 хвилини. Перші порції РФП з'являються у загальній жовчній протоці через 10-12 хвилин. На 2-5 хвилині на сцинтиграмах відображуються печінкова і загальна жовчна протока, а через 2-3 хвилини – жовчний міхур. Максимальна радіоактивність над печінкою реєструється в нормі приблизно через 12 хвилин після введення РФП. До цього часу крива радіоактивності досягає максимуму. Потім вона набуває характеру плато: у цей період швидкості захоплення і виведення РФП приблизно урівноважені. У міру виведення РФП з жовчю радіоактивність печінки знижується (на 50% за 30 хвилин), а інтенсивність випромінювання над жовчним міхуром зростає. Але в кишечник виділяється дуже мало РФП. Щоб викликати спорожнення жовчного міхура і оцінити прохідність жовчних шляхів, пацієнтові дають жовчогінний сніданок. Після цього зображення жовчного міхура прогресивно зменшується, а над кишечником реєструється збільшення радіоактивності. 

У записаній в пам'ять комп'ютера інформації вибирають 4 «зони інтересу»: жовчний міхур, печінку, серце, кишечник і на ЕОМ розраховують наступні параметри:

 

1) кліренс крові (напівперіод очищення);

2) час максимального накопичення препарату в печінці (Тмах печ.);

3) час напіввиведення препарату з печінки (Т1/2мах, печ.); 

4) показник концентраційної функції жовчного міхура;

5) тривалість латентного часу до початку спорожнення жовчного міхура (Тлат);

6) показник рухової функції жовчного міхура (%);

7) час початку і інтенсивність надходження препарату в кишечник (Ткиш).


Протипоказання до гепатосцинтиграфии:

1. Вагітність, 

2. Період годування грудьми, 

3. Важкий стан хворого.
 

← Назад

by IDEI.TOP

EIGRY.TOPALLNEWS.TOP